На початку ХХ ст. в селі була початкова школа. В першому класі /штуба/ діти навчались один рік. В другому класі-два роки, в третьому класі також два роки. Була це так звана доповнююча наука, де діти навчались ще три роки. Дітей знайомили із навиками ведення домашнього господарства. Вчителями були: Баран з Дем’янова, Качмар, Лаврів. /Записано від Балацького Петра/.
На початок 20-х років була вже п’ятирічна школа. В кожному класі діти вже навчались по одному року. В першому класі підручник з рідної мови називався «Руська мова», в другому класі учні навчались польської мови із польського букваря. В четвертому класі, хто добре вчився, додатково вивчав німецьку мову. Німецьку мову навчав Пархуць Яків. Також вивчалися в школі історію, географію, математику. Ці дисципліни навчав один вчитель. Перерву між уроками називали «повза».
Скибак Василь ділиться своїми спогадами: "Пам’ятаю таких вчителів: директор школи Напюрковскі Тадеуш і його дружина Яніна /в них було двоє дітей Болек і Збишек/, п. Новак, П. Стебніцька Гелена і ще одна вчителька, квартирувала в Головки І., прізвище не пам’ятаю. Вчителі були поляками за національністю, але дітей вчили й українською мовою. В 1940 р. всі вчителі виїхали в Польщу. З приходом «перших москалів» із Східної України приїхало дві молоді вчительки: Скомердях Н., Грицько А. Як прийщли німці, вони виїхали. Як відомо, на початку 30-х років разом з церквою будувався Народний дім. Він будувався на кошти всього села. Гроші збирали під час коляд, на Великодні свята. Крім цього заможні газди давали гроші на будову Народного дому: Хабурський Григорій, Хабурський Андрій, Хабурський Іван, Поперека Василь, Поперека Іван, Скибак Григорій, Височанський Дмитро, Мазурик Іван, Гриців Степан і інші.
При народному домі працювали такі гуртки і товариства: драматичний і хоровий гуртки вів Василь Богда. Він був і дяком у церкві. Це був великий патріоті борець за волю України. Був він і в Січових Стрільцях, а в роки війни з німцями був в УПА. Був Богда Василь і членом ОУН. /Про долю цієї людини мова буде йти дальше/. Товариство «Каменяр», «Сокіл» — це спортивно-патріотичні товариства. Товариство «Жіноча громада» — головою була Іванців Марія, товариства «Сільський господар» — голова Чепіль Іван, «Хліборобський вишкіл молоді» — головою був Гой Іван, пізніше Височанський Іван Андрійович; в 1937 році був заснований Союз українок, головою якого була Балацька. Працювали курси куховарок, на яких молодих жінок навчали куховарства і кулінарії. Зберіглася фотографія одного із курсів. /Фотографія № 3/. Головою народного дому були Височанський Федір і Скробач Степан. Вони організовували святкування визначних дат, роковини Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Фестини. Вся молодь, що закінчила школу і що навчалась в Рогатині, була задіяна до якоїсь патріотичної праці. Щосуботи і в неділю вечорами працювала бібліотека, в якій були дуже цікаві книжки, як для дорослих, так і для дітей. Бібліотекарем був Гідзяк Микола, потім Мазурик Андрій. Він неначе жива енциклопедія. Вечорами читав лекції з історії України, бо знав її, як кажуть, «назубок».
Велику просвітницьку роботу проводив: Іванців Петро, Скробач Степан, Мазурик Дмитро, Мазурик Микола, Малецький Іван, Скибак Микола, Мазурик Василь. До читальні вечорами після роботи приходили хлопці, дівчата почитати газети, книжки, на репетиції, просто посидіти, поспілкуватися, пожартувати, поспівати.
Завідуючий бібліотеки до своєї роботи ставився дуже відповідально. Позичену книжку читець повинен був прочитати і повернути її в бібліотеку через тиждень. При поверненні книжки бібліотекар перевіряв, чи не знищена книжка і обовя’зково питав зміст книжки. Якщо читець прочитав книжку, то він приймав, а якщо ні, то бібліотекар повертав книжку назад, щоб той прочитав. Був в нашому селі і кооператив «Згода», більшість селян були його членами. Це більше об’єднувало людей. Вони вже менше свою продукцію /птицю, яйця, молоко, збіжжя/ продавали жидам. Продавець був Микола Чепіль якого знищили більшовики. При кооперативі був приймальний пункт молока.
Все це існувало до вересня 1939 року. /Все це зарисано із спогадів Скибака Василя Григоровича/.
